Податки зросли, але проблеми все ще існують.
Щодо податків та доцільності їх підняття у період дії воєнного стану.
Отже, законопроєкт № 11416-д про масштабне підняття податків прийнятий. Дехто називає це рішення історичним для України. Можливо, це так, але історичною може бути подія як зі знаком плюс, так зі знаком мінус. Думаю, тут ми здебільшого матимемо другий варіант. Адже між тими, хто ініціював та підвищив податки (діюча влада та її окремі ідеологи з відверто комуністичною ідеологією) та тими, хто буде їх сплачувати (бізнесом), утворилася прірва непорозуміння й недовіри.
Під час обговорення законопроекту № 11416-д представники бізнесу та незалежні експерти висловили безліч запитань до уряду. На жаль, більшість із них залишилися без відповіді, а деякі були просто проігноровані. Проте це не зменшує важливості цих запитань для бізнесу, адже від їхніх відповідей залежить, чи зможе українська економіка задовольнити потреби збройних сил та чи вистачить ресурсів для швидкого відновлення країни після завершення війни з Росією.
Уряд одноголосно підтримує цю ініціативу, пояснюючи своє рішення потребою закрити бюджетний дефіцит в розмірі 500-600 млрд грн, а також відповідно до вимог міжнародних партнерів і Міжнародного валютного фонду щодо посилення фінансової самодостатності України.
За даними незалежних аналітиків, у 2024 році перевищення запланованих податкових надходжень може скласти понад пів трильйона гривень. До цього слід додати економію в обсязі 80 млрд грн завдяки реструктуризації євробондів, понад 50 млрд грн з податку на прибуток банків, а також близько 500 млрд грн грантової підтримки. Крім того, спостерігається явне перевиконання плану щодо неподаткових надходжень. У разі необхідності, Міністерство фінансів також може надати підтримку у вигляді випуску ОВДП на суму до 300 млрд грн. Усе це створює позитивні перспективи для виконання бюджету на 2024 рік.
Щодо 2025 року: після того, як ЄС ухвалив рішення про надання Україні гранту на суму 35 млрд євро (більше 1,4 трлн грн за курсом 45 грн/долар) та з урахуванням інших джерел гарантованого фінансування від міжнародних партнерів - наступний бюджетний рік у нас закритий повністю, навіть без підвищення податків.
Тоді чому ж було необхідно ухвалювати з/п № 11416-д і створювати навантаження на всю економіку?
Щодо самозарадності, я вважаю, що в цій сфері ми маємо величезний потенціал. Нещодавні обшуки у керівника Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії та деяких медичних працівників, які залучені до мобілізаційних комісій, виявили, що у таких "фахівців" у шухлядах знайдено мільйони доларів. Крім того, у нас є прокурори, судді, податківці, митники та керівники різноманітних дозвільних органів – як діючі, так і ті, хто вже на пенсії. Я впевнена, що за цілком легальними підставами можна вилучити ще один бюджет України. Ось вам і наша самозарадність!
В Україні потенціал детінізації економіки, що охоплює такі явища, як контрабанда, тіньові схеми, фіктивні фізичні особи-підприємці та зарплати "в конвертах", оцінюється в межах 300-400 млрд грн. Якщо врахувати інфляцію та заплановану девальвацію гривні до 45 грн за долар у 2025 році, ця сума може зрости до 500 млрд грн. Зрозуміло, навіть за наявності великого бажання та можливостей з боку держави, отримати ці кошти одночасно буде неможливо. Проте, це безумовно є важливим джерелом для фінансової самостійності України та уникнення підвищення податкового тягаря.
Детінізацією наша влада займатися не хоче і це зрозуміло, адже ланцюжки більшості тіньових схем ведуть наверх, до тих можновладців, які або приймають або мають вплив на прийняття рішень. Тому детінізація в Україні, як правило, відбувається тільки під тиском міжнародних партнерів та донорів. Наприклад, у 2024 році Верховна Рада ухвалила два важливих закони: про реформування діяльності БЕБ та реформування митниці. Щоправда, жодних практичних результатів від цього ми не побачили. Отже, замість очікуваного зростання надходжень від детінізації маємо підвищення податків.
Підвищення податків за з/п № 11416-д - це в першу чергу удар по малому та середньому бізнесу, адже вони більше за інших відчують зростання податкового тягаря. І це при тому, що зазначені підприємства сьогодні потерпають від руйнівних наслідків війни, високих цін на енергоносії та сумнозвісну підвищену увагу до них податківців та силовиків. При цьому малий та середній бізнес активно допомагає ЗСУ та забезпечує мільйони робочих місць.
Станом на сьогодні, понад 10% українських компаній вирішили перенести свою діяльність за межі країни: деякі вже завершили процес, а інші перебувають у стадії переїзду. Найчастіше це стосується малого та середнього бізнесу, оскільки він має більшу гнучкість порівняно з великими підприємствами. Таким чином, підвищення податкових ставок стає ще одним чинником, що спонукає до вимушеної релокації. У нових країнах українські підприємці будуть сплачувати податки в місцеві бюджети.
Наприклад, за даними Польського економічного інституту, з січня 2022 по червень 2024 років українці створили близько 59800 активних індивідуальних підприємств (ФОП) у Польщі. Кожен десятий бізнес у країні у першому півріччі цього року відкрили українські громадяни. Чи зможемо ми повернути бізнес-релокантів в Україну після війни? Скоріше ні чим так. Задайтеся питанням, що українська влада може запропонувати підприємцям? Високі податки? Більшовицькі методи експропріації? Свавілля податківців і силовиків? Глухоту влади до вимог та пропозицій бізнесу? Стабільне податкове законодавство? Верховенство права та незалежні суди? Думаю, в таку країну бажання повертатися буде обмаль.
Тут маємо неабиякий потенціал нашої самозарадності - до 100 млрд грн. З початку повномасштабного вторгнення РФ українські журналісти та громадські активісти оприлюднили десятки інформаційних матеріалів, у яких детально описані схеми "розпилу" бюджетних коштів, а також численні випадки марнотратства в особливо великих розмірах під час війни з боку керівництва державних компаній та керівників місцевих органів влади.
Найбільш розповсюджені "чорні діри", де безслідно зникають кошти платників податків, включають зведення захисних споруд для стратегічних енергетичних об'єктів, а також роботи з ремонту і будівництва доріг та озеленення в зоні конфлікту. Крім того, сюди ж відносяться неясні капітальні ремонти та зведення об'єктів, що не мають прямого зв'язку з оборонною спроможністю країни.
Неможливо не згадати й про намагання певних лобістських кіл проштовхнути крізь парламент рішення про добудову 3-го та 4-го блоків Хмельницької АЕС. Навіть за сприятливих умов і відсутності російських ракетних ударів першу електроенергію ці блоки можуть виробити не раніше ніж через 5-6 років. А закопати в бетон сотні мільярдів гривень, коли ЗСУ потрібна кожна вільна копійка, лобісти добудови пропонують вже сьогодні.
Окреме питання - зарплати топменеджерів державних компаній. Парламент обмежив зарплати, але для компаній, де доля держави - 100%. Щоправда, жодного звіту про виконання цього рішення досі не оприлюднено. Інша справа - компанії, де держава має 50%+ акцій. Тут, незважаючи на війну, топменеджери отримують мільйонні виплати зарплат і премій, не шкодуючи коштів на своїх заступників та помічників. В той же час наші герої на передку щодня ризикують життям за 100 тис грн на місяць, які ще й виплачують із затримкою.
Прийнятий в цілому з/п № 11416-д ще більше збільшує прірву між багатими та бідними. На думку багатьох експертів, найбільше постраждають від підвищення податків - малий бізнес та наймані працівники. Останні отримають зниження заробітних плат від запровадження 5%-го військового збору. Причому, як свідчить опитування ЄБА, 55% компаній не зможуть компенсувати працівникам втрату частини зарплати. Отже, небагаті стануть біднішими, в той час, як на заможні та багаті українці особливо не відчують на собі податкових новацій влади. На жаль, матимемо класичну для України ситуацію: бідні платять за багатих.
В той же час депутатська група "Розумна політика" подавала правки до з/п №11416-д, якими пропонували підвищити оподаткування предметів розкоші: ювелірних виробів та автівок вартістю понад 5 млн грн. Також ми пропонували підвищити податки на ломбарди та азартні ігри. На нашу думку, в такому підвищенні податків є не тільки економічна логіка, а й елемент соціальної справедливості, особливо під час війни. Влада проігнорувала наші правки та зробила, як зробила.
Кожне рішення має свої наслідки, і підвищення податків, яке є несправедливим для бізнесу та громадян, не стане винятком. Частина підприємств, які не отримують належної підтримки, може перейти у тіньову економіку, інші ж почнуть планувати релокацію до інших країн, сплачуючи податки до бюджетів держав Європейського Союзу. Деякі компанії можуть зменшити свої операції в Україні та звільнити працівників. Очікувати на швидке зростання економіки у 2025 році, безумовно, не варто.
