Львівські казино: розваги мешканців у ХІХ-ХХ століттях

Касини не слід плутати з казино. Протягом XIX-XX століть касини стали центрами не азартних ігор, а культурних зустрічей, бесід і приємного відпочинку. Тут організовували прийоми для видатних особистостей і проводили елегантні бали. Бюро спадщини Львова розкриває, де в минулі століття розважалися мешканці міста, які касини відвідували такі особистості, як Франц Йосиф I та Іван Франко, а також що тепер розташоване на місці цих історичних закладів.

Протягом XV-XVIII століть, а також в епоху Австрійської імперії, у Львові забороняли азартні ігри. Проте за часів Габсбургів та в міжвоєнний період у місті функціонували так звані "касино" – клуби для азартних розваг.

"Це були осередки для спілкування певних верств, до послуг яких були буфети, більярдні, танцювальні зали, читальні, ломбері столики. Тобто касино не мало нічого спільного з рулеткою та азартними іграми, а були здебільшого світськими та культурними просторами, де спілкувались представники різних сфер. У місті було декілька закладів такого спрямування, найвідоміші з них - Шляхетське, Міське та Офіцерське касино", - пише Бюро спадщини.

Інтер'єр Дому науковців (фото Бюро культурної спадщини)

У Будинку вчених на вул. Листопадового Чину, 6 упродовж 1918-1939 рр. діяло Народне казино. Будинок звели для потреб Товариства галицького конярства, адже у той період львівська знать захоплювалась кінним спортом, володіла арабськими скакунами та вперше у Львові влаштовувала кінні перегони.

Деякі вважали це казино "Шляхетським", проте офіційна назва була "Народне". Це був спеціалізований заклад, призначений виключно для власників землі.

Казино, розташоване на проспекті Шевченка, 13 (зображення початку ХХ століття).

Будівля, розташована на проспекті Шевченка, 13, була побудована для Міського казино в період з 1874 по 1876 роки. Це місце стало популярним для проведення балів, творчих вечорів композиторів та письменників, а також для зборів інтелектуалів. Всі події та розваги відбувалися в залах на другому поверсі. Доступ до читальні та ігрових кімнат, де грали в шахи чи карти, мали тільки чоловіки, які були членами клубу казино.

Вхід до казино прикрашали дві скульптури жінок, створені митцем Леонардом Марконі. На жаль, ці витвори мистецтва не збереглися до наших днів. Головна зала вражала своїм оздобленням: ліпнина кольору слонової кості, елегантні пілястри та розкішні бра створювали атмосферу вишуканості. Вестибюль був облаштований комфортними м'якими меблями, запрошуючи гостей відпочити. З бальної зали можна було перейти до більш компактної танцювальної, а звідти – до буфету, де подавали холодні закуски. Інший буфет розташовувався на верхньому поверсі, де відвідувачів частували гарячими стравами та різноманітними напоями, - повідомляє Бюро спадщини.

Вартість входу становила три злотих з особи. Всі гості ретельно дотримувались дрескоду: чоловіки з'являлися у фраках або смокінгах, військові - у своїх парадних мундирах, а жінки - у вишуканих довгих сукнях з розкішними прикрасами, які не були біжутерією. Оркестр дарував слухачам традиційні танцювальні мелодії, виконуючи танго, фокстроти, англійські вальси, чарльстони, а наприкінці 1930-х - й ламбетвок.

Вважається, що в 1880 році під час свого візиту до Львова цісар Франц Йосиф I завітав до місцевого казино. У цьому ж закладі відбувся унікальний сеанс одночасної гри в шахи, в якому гросмейстер Акіб Рубінштейн грав проти 31 шахіста. Серед учасників були видатні українські шахісти: Степан Попель, який завершив партію внічию, та Ярослав Шевчик, який здобув перемогу. Ця захоплююча гра тривала цілих вісім годин, з 19:30 до 03:00.

Шахіст Акіба Рубінштейн проводить сеанс одночасної гри в шахи у Львові, в приміщенні Міського казино (зображення 1931 року).

У цьому приміщенні функціонував літературно-мистецький клуб, де відбулася перша відкритта дискусія про ставлення ОУН до німецької влади. У 1941 році, під час німецької окупації, у будівлі організували казино для офіцерів. На сьогоднішній день тут розташована Львівська обласна універсальна наукова бібліотека.

На сьогоднішній вулиці Фредра, 1 розташована ділянка, яка колись належала польському драматургу Александру Фредру. Після його смерті в 1876 році, спадкоємці вирішили продати маєток. Військові придбали частину земель та згодом збудували на них Офіцерське касино.

Стіни другого поверху зали оформлені пілястрами, а стеля має витончену ліпнину з рослинними мотивами. Дерев'яні сходи прикрашають складно вирізьблені балясини, а у вестибюлі на постаментах розташовані дві алегоричні статуї. Наразі тут функціонує шаховий клуб.

Інтер'єр колишнього Військового касино (фото Бюро спадщини)

Іван Франко в своєму творі "Для домашнього огнища" відтворив атмосферу в офіцерському казино: "Вино було подано, і вся компанія рушила до залу для відпочинку. Шум, гамір, веселий сміх і брязкіт скла заполонили приміщення. З'явилися тости — спочатку серйозні, а згодом жартівливі, після чого почали звучати пісні та грати на фортепіано".

Територія навколо сучасного головного корпусу ЛНУ ім. Івана Франка та парк, тодішній Єзуїтський город, місту подарував імператор Йосиф II під час касації монастирських маєтків. Спершу там влаштували склад дерева та базарну площу, а у 1799 році міська влада продала ділянку підприємцю Іванові Гехту. На його замовлення парк перепланували у французькому стилі, влаштували альтани та літній театр просто неба.

Казино Гехта (знімки 1861-1871 років)

На території, де колись розташовувався Галицький сеймик, а тепер знаходиться головний корпус Львівського національного університету імені Івана Франка, у 1799 році було споруджено готельно-розважальний комплекс під назвою Казино Гехта. Ця двоповерхова споруда в 1817 році стала місцем перебування австрійського імператора Франца I.

Лазні закладу Гехта. Вигляд з вулиці Січових Стрільців (фото 1860-1870 рр.)

На першому поверсі цього приміщення відбувалися бали, з'їзди, а також перша сільськогосподарська промислова виставка у Львові. Другий поверх був перетворений на готель, а з боку сучасної вулиці Січових Стрільців у казино Гехта були організовані лазні. У період з 1867 по 1877 роки у цій будівлі функціонував львівський "Сокіл". Згодом, будинок було знесено, і на його місці з'явився Галицький сейм.